Ви перебуваєте: Підстава власної бази

Розселення перших колоністів, закріплення за ними землі в постійне володіння відкрили собою першу сторінку в історії самого тривалого й жорстокого конфлікту, що триває й донині. Аборигени віднесли до захоплення землі білими селянами як до вторгнення у свої володіння. Готтентоти як відповідний захід почали красти в бурів худоба... Розвернулася свого роду партизанська війна, що тривав два роки,- перша війна між білими поселенцями й корінним населенням Південної Африки

Ван Рибек сформував "каральні загони" для переслідування готтентотів і вперше ввів практику посилання неугодних осіб. Його перекладач готтентот Харри, пользовавшийся більшим авторитетом у місцевих племен, був засланий на Тюлений острів у Столовій бухті, що став першою в'язницею Південної Африки. І сьогодні Тюлений острів відома як жорстока катівня ПАР, де нудяться незадоволені політикою апартеїду

Воєнні дії колоністів закінчилися перемогою, але особою радості від цього поселенці не випробовували. Уже тоді вони зрозуміли, який нелегкий тягар прийде нести їм у житті, живучи пліч-о-пліч із людьми, які, будучи навіть оточеними, воліли вмерти в бої, але не здаватися живими супротивникові

Рівне через 10 років після свого прибуттів ван Рибек передав командування колонією своєму спадкоємцеві Захариасу Вагенаару, залишивши йому довгий перелік рекомендацій. Перша його заповідь говорила: "Ми повинні завжди прагнути до того, щоб жити з аборигенами у світі й вести з ними торгівлю, але одночасно наполегливо просуватися в глиб країни".

Але такі вимоги були несумісні. І найкраще розумів це сам засновник колонії. Вторгнення в глиб країни перетворилося у винищувальну війну проти її корінних жителів, що тягся, що болісно довго й коштувала корінному населенню дуже дорого. Колоністам у ході війни вдалося по суті впровадити рабовласницьку систему й одночасно розширити територію колонії

Бойові дії проти місцевих племен привели до того, що майже на ціле сторіччя Капская колонія виявилася відрізаної від припливу нових людей і нових ідей. У той час як у Європі й Америці відбувалися революційні зміни, біле населення Південної Африки перебувало в економічному, соціальному й духовному застої, характерному для рабовласницького ладу. Лихо Капской колонії полягала не стільки в самій наявності рабовласництва, скільки в його масштабах: кількість рабів на мисі незабаром перевищила кількість вільних громадян